Posts tagged ‘сім’я’

Про брехню і довіру

 

«Правду завжди важко сказати, брехню завжди легко слухати.»      

                                                                                   Сюзанна Броа

Під брехнею, зазвичай, розуміють спотворення правди, приховування (умовчання) і шахрайство. Правда – це не просто виклад фактів, а виклад їх під певним кутом зору і в певному контексті. Правда буває різна: абсолютна, чиста, справжня, цілковита, остаточна, – що передбачає певну довільність у визначенні того, що ж реально відбувається.

Брехня теж буває різна і має кілька причин. Тобто у брехні завжди є приховане завдання, а іноді їх буває кілька. Але кожен раз брехня – це симптом втрати довіри, нещирості між дитиною і дорослим. Це глибинна причина:

  • бажання уникнути покарання;
  • прагнення заслужити заохочення;
  • потреба привернути до себе увагу;
  • захист друга;
  • прагнення отримати похвалу;
  • страх втрати любові дорослого;
  • страх завдати біль.

Як видно зі списку, дві останні причини пов’язані з небажанням завдати біль і можуть бути соціально схвалюваними. Тому батькам не слід боротися з брехнею дитини, а вчити її бути щирим і зберігати умови довіри. Це різні речі.

Чим молодша дитина, тим примітивніше брехня, чим вона старше, тим менше ймовірність її виявити. Не варто і батькам брехати дитині по дрібницях, наприклад, що він росте, тому що їсть кашу. Брешуть ті, у кого є інтелект. Це означає, що брехня є наслідком прогнозу ситуації. Якщо дитина прогнозує результат, який його не влаштовує, вона буде брехати, які б не були подальші наслідки.

Але ж прогнозувати може і дорослий. Це означає, що в родині повинна бути продумана система заохочень і покарань. Вона повинна бути такою, щоб перешкоджати брехні та сприяти зміцненню довіри між батьками і дітьми. Дитина не повинна боятися робити помилки, наскільки серйозними вони не були, якщо ці помилки не зроблені навмисно. І прогнозована реакція на вчинок повинна бути спрямована на посилення довіри між дитиною і дорослим.

На жаль, більшість батьків карають і заохочують дітей спонтанно. Якщо для заохочення це навіть добре, то для покарання – одна шкода. Емоційне збудження веде до того, що наша поведінка стає стереотипною і визначається штампами, вивченими з дитинства. Ми кричимо або піднімаємо руку на дитину – все це свідчить про те, що її не люблять і не приймають. Тому що ні в очах, ні в голосі, ні в діях дорослого у цей момент немає м’яких ноток – показників любові. Позбавлення любові – одне з найстрашніших покарань, навіть більш страшне, ніж фізичний вплив. І дитина робить все, щоб не втратити цієї любові. Найпростіший спосіб – вона починає брехати.

Якщо ми хочемо, щоб дитина не брехала, то найсерйозніше покарання має слідувати за брехню, і це може бути короткочасне позбавлення відчуття близькості. Всі інші вчинки повинні мати для дитини менші наслідки.

Дитина розвивається і пізнає світ виключно на своїх помилках. Це пов’язано з простим феноменом – наші органи почуттів дають нам суб’єктивну, тобто неточну інформацію. Вона стає наближеною до реальності виключно через досвід, тобто через помилку. Тому в разі вчинення дитиною помилки дорослий не має зривати на ній власний гнів, а повинен взяти її за руку і навчити тому, як правильно діяти в даному випадку. Якщо ми разом з дітьми будемо регулярно вчитися робити все правильно – у них не буде необхідності нам брехати.

Правди необхідно стільки, скільки кожен з нас готовий прийняти, щоб збереглися довірливі відносини.

На різних етапах становлення особистості дитини брехню викликають різні причини. Підлітки відрізняються від дітей більш молодшого віку принципово іншим рівнем розуміння подій зовнішнього світу. Підліток вже може мислити складними категоріями і співвідносити події з контекстом, в якому вони відбуваються. У цьому віці більшість із них дізнається, що істина не є абсолютною, що знання достовірні лише в певній мірі. Вони намагаються вирішити дилему: «Якщо не можна відрізнити правду від брехні, якщо не можна бути впевненим в тому, хто правий, а хто винен, тоді можливий взагалі правильний вибір?»

У підлітка брехня пов’язана, в тому числі, з необхідністю вберегти свій внутрішній світ від чужого погляду і зі спробами дитини приміряти різні ролі, щоб вибрати остаточний шлях в життя. Не вміючи вибирати між різними позиціями, вони всім точкам зору можуть надавати рівне значення, як наслідок, втрачають повагу до авторитету батьків. Орієнтуються на думку однолітків, вважаючи їх групове судження більш значущим, ніж погляди і зауваження батьків. При цьому підлітки в однаковій мірі можуть не виконувати вимоги батьків і групи однолітків, висуваючи високі вимоги до оточуючих, до себе вони їх поки не застосовують. Всередині такої групи підлітки часто звільняють себе від відповідальності виносити самостійні судження, підкоряючись думці більшості.

Щоб дитина зберігала теплі стосунки з батьками, навіть у підлітковому віці необхідно навчати її бути чесною, долати труднощі, просити вибачення і прощати. При цьому батьки самі повинні демонструвати подібну поведінку.

Чим жорсткіше батьки вимагають правди, тим важче дитині не обманювати. Не потрібно ставити підлітку нереальних планів, а варто навчити не боятися помилок (їх можна виправити), не давати обіцянок, які не можна виконати. А якщо дав таку обіцянку, то необхідно вчасно зізнатися в тому, що не можеш виконати її. Якщо цього навчити, то діти не будуть йти з дому і зникати на довгі роки, оскільки вони здатні прощати себе та інших.

Ось деякі правила, як реагувати на брехню.

  1. Якщо ви зрозуміли, що дитина бреше, потрібно сісти поруч з ним, обійняти, розповісти, як ви її любите, а потім описати ваші почуття в той момент, коли дізналися, що дитина збрехала. Краще сказати щось подібне: «Знаєш, ти мені дуже дорогий (я тебе дуже люблю), мені дуже подобається, що ми довіряємо один одному. І мені дуже боляче, коли довіра йде. Давай поговоримо, що потрібно зробити нам обом, щоб знову почати довіряти. Розкажи, що ти відчуваєш». І так далі.
  2. Не варто влаштовувати сцени і скандали, кричати, що ви тільки що дізналися справжню сутність вашої дитини, що вона назавжди розбила ваше серце.
  3. Не варто поспішати, якщо дитина відмовиться говорити. Просто посидьте поруч. Обійміть її. Не вимагайте миттєвої відповіді. Чому вона має довіряти, якщо раніше у вас не було часу на розмови? Попросіть дитину поговорити з вами, коли вона буде до цього готова.
  4. Ніколи не приховуйте від дитини сімейні проблеми. Щоб бути повноцінним членом сім’ї, потрібно знати які можуть виникати труднощі. Насамперед, запрошуйте її брати участь у плануванні вашого бюджету.
  5. Не провокуйте дитину на брехню. Якщо ви знаєте, що дитина щось приховує, то відразу скажіть їй про це і попросіть пояснити, що сталося. Не накидайтеся з питаннями. Покажіть, що ви засмучені. Обов’язково скажіть, як для вас важливі гарні стосунки, що ви готові прийти на допомогу.
  6. Ніколи не ображайтеся на дитину. Образа – дитяче почуття, демонструючи яке, ображений маніпулює іншою людиною.
  7. Будьте готові вислухати від дитини неприємні речі про себе і своїх знайомих. Просто мовчки вислухати, не захищаючись і не обурюючись. Іноді нам хочеться, щоб нас обдурили, ми не готові дивитися правді в очі – вона нас лякає.
  8. Не обіцяйте того, що не виконаєте.
  9. Часто правда – лише один кут зору. Варто пам’ятати, що важливіше не правда, а довіра і щирість. Потрібно розрізняти навмисну брехню і неправду через незнання.
  10. Навчіться довіряти собі і бути щирим з собою. Тоді і діти, для яких ви є прикладом, будуть чинити так само.
  11. Те, як ставиться дитина до себе, визначається реакцією дорослих на її вчинки.
  12. Якщо ставитися до дитини як до рівної і закласти в неї розуміння того, що слід вчитися на своїх помилках і цінувати близьких. Виросте людина, яка поважає себе і оточуючих.

Існують очевидні ознаки брехні. Будь-які батьки легко відчувають зміни голосу – він стає неприродним, дитина часто торкається до себе – потирає ніс, очі, вуха, чухає потилицю, «перебирає ґудзики», не дивиться в очі й взагалі уникає вас, швидко виходить в іншу кімнату. Однак усі ці ознаки можуть вказувати не тільки на брехню, але і на виникнення проблем, якими дитина боїться ділитися з батьками, важливо створити разом з дитиною атмосферу для відновлення щирості і довіри.

За матеріалами книги Ніколаєва О. І. «Як і чому брешуть діти? Психологія дитячої Брехні»

Обійми для дітей

Що таке тілесний контакт?
Обійми і поцілунки, прогладжування, поплескування по плечу – це тілесний контакт, про який ми сьогодні говоримо. Але є й інші його види. Наприклад, якщо батько з малюком жартома борються, вони також вступають у тілесний контакт. Тримання дитини за руку на вулиці – теж тілесний контакт. Тато несе дитину на плечах – і це тілесний контакт. Мама причісує дочку – звісно, між ними також виникає тілесний контакт.
До речі, фізичні покарання можна зарахувати до тілесного контакту. Але це
деструктивний контакт, який негативно позначається на розвитку дитини. Зазначимо також, що він є неприпустимим. (більше…)

Поради батькам, які вирішили розлучитися

imagesКажуть, діти батьків не вибирають, до кожного з них дітлахи тягнуться, кожного по-своєму люблять, і без них не уявляють свого життя. Тому не слід визначатися у перевагах, доводити собі й дитині, хто кращий, розумніший, добріший. У «маминій-татовій» війні, в їхньому егоїстичному протиборстві «хто кого» програє дитина.

Поради батькам, які вирішили розлучитися.
• Розпад сім’ї може завдати дітям непоправної шкоди, аж до виникнення психічної патології. Тому при розлученні на першому місці має стояти дитина, її здоров я, психологічне самопочуття, те, що вона переживає і які надії пов’язує з «мамою-татом».
• Свої рішення слід узгоджувати так, щоб не порушити інтереси дитини, її психоемоційного стану. (більше…)

Поради батькам. Як уникнути дитячих ревнощів?

14-21833Поради батькам:
1. Якщо ви помітили, що ваш син ревнує матір до батька, то матері слід поговорити з дитиною і пояснити, що вона дуже любить і сина, й тата, і що ви всі разом – одна родина. Якщо ж донька ревнує батька до матері, то розмову має провести батько. Намагайтеся також якомога більше проводити часу разом усією родиною, більше спілкуйтеся, займайтеся цікавими справами, відпочивайте, приділяйте більше уваги вашій дитині, і поступово дитина зрозуміє, що ви її любите, і припинить ревнувати своїх батьків.
2. Якщо ви вирішили народити другу дитину, то заздалегідь підготуйте старшу до народження малюка. Поясніть дитині, що в неї з’явиться маленький братик або сестричка, який потребуватиме більше уваги й турботи, ніж вона. (більше…)

Книга: Батьківство не для боягузів

batkivstvo
Джеймс Добсон
Батьківство не для боягузів
Спираючись на свій досвід як батька й психолога, а також на масштабне дослідження, в якому взяло участь 35 тисяч батьків, Джеймс Добсон пише про те, як запобігти проблемам з виховання дитини, перш ніж вони з’являться, та як поліпшити стосунки з дітьми.
Ця книжка, що стала у США бестселером, наповнить батьків упевненістю і допоможе пережити цілковиту радість батьківства.
(більше…)

Сюзен Форвард Токсичні батьки

1032_4Сюзен Форвард
Токсичні батьки
Якими є токсичні батьки?
Усі батьки час від часу допускають помилки. Жоден із батьків не може бути емоційно відкритим увесь час. Це цілком нормально, що батьки часом кричать на своїх дітей. Усі батьки періодично бувають надто владними. Більшість батьків, навіть якщо це стається дуже рідко , б’ють своїх дітей. Чи через ці помилки й провини їх слід визнати жорсткими людьми? (більше…)

Спогади, що приносять радість!

evitare-gelosie-famiglia-allargata
Якщо ви хочете, щоб у ваших дітей в майбутньому були яскраві спогади про дитинство, то вам потрібно робити не так вже й багато. Скориставшись цими нехитрими порадами, можна залишити в пам’яті дитини багато чудових і теплих спогадів про перші роки життя.
1. Читати їм. Так, це красиво вже саме по собі, але в читанні дитям є і своя магія. Книги створюють світ, частиною якого стає кожен, хто читає. Тому не важливо, скільки років дитям, потрібно читати їм, читати разом з ними, просто читати.
2. Слухати їх. У сучасному божевільному світі так легко сказати: «Почекай секунду, мені ніколи!», А реальність така, що нічого не зміниться ні через секунду, ні навіть через хвилину, а дитина так і залишається без бажаного уваги. А коли ми начебто готові вислухати, то дитина вже або перехотіла розповідати чи навіть забула, що хотіла сказати. (більше…)

Сепарація! А що це??

time-to-move-out
Останнім часом, досить часто піднімається питання про те, що таке сепарація, як вона проходить? Що можна зробити для того, щоб її полегшити? Тому я вирішила привідкрити цю тему.
Здавалося б, кожен з нас окрема людина. У кожного своя пара рук, ніг, очей та інших парних і непарних частин тіла, а ще у кожного своя голова і думки, що належать саме цій голові. Кожній людській істоті властиво відчувати і переживати, вчиняти дії, одержувати, а іноді й аналізувати досвід.
Тільки в дійсності не кожен з нас належить самому собі. Як би це дивно не звучало, але багато, якщо не більшість, живуть не своїм життям. Задайте собі кілька простих запитань: чи подобається вам те, як ви живете? А, як, до речі ви живете? Чи є у вас відчуття, що так як ви живете, ви б хотіли прожити все ваше життя? Зауважу, що життя у вас одне і прожити не своє, не таке, яке ви б хотіли – було б, як мінімум, прикро. (більше…)

Хмаринка позначок