Posts tagged ‘діти’

Про брехню і довіру

 

«Правду завжди важко сказати, брехню завжди легко слухати.»      

                                                                                   Сюзанна Броа

Під брехнею, зазвичай, розуміють спотворення правди, приховування (умовчання) і шахрайство. Правда – це не просто виклад фактів, а виклад їх під певним кутом зору і в певному контексті. Правда буває різна: абсолютна, чиста, справжня, цілковита, остаточна, – що передбачає певну довільність у визначенні того, що ж реально відбувається.

Брехня теж буває різна і має кілька причин. Тобто у брехні завжди є приховане завдання, а іноді їх буває кілька. Але кожен раз брехня – це симптом втрати довіри, нещирості між дитиною і дорослим. Це глибинна причина:

  • бажання уникнути покарання;
  • прагнення заслужити заохочення;
  • потреба привернути до себе увагу;
  • захист друга;
  • прагнення отримати похвалу;
  • страх втрати любові дорослого;
  • страх завдати біль.

Як видно зі списку, дві останні причини пов’язані з небажанням завдати біль і можуть бути соціально схвалюваними. Тому батькам не слід боротися з брехнею дитини, а вчити її бути щирим і зберігати умови довіри. Це різні речі.

Чим молодша дитина, тим примітивніше брехня, чим вона старше, тим менше ймовірність її виявити. Не варто і батькам брехати дитині по дрібницях, наприклад, що він росте, тому що їсть кашу. Брешуть ті, у кого є інтелект. Це означає, що брехня є наслідком прогнозу ситуації. Якщо дитина прогнозує результат, який його не влаштовує, вона буде брехати, які б не були подальші наслідки.

Але ж прогнозувати може і дорослий. Це означає, що в родині повинна бути продумана система заохочень і покарань. Вона повинна бути такою, щоб перешкоджати брехні та сприяти зміцненню довіри між батьками і дітьми. Дитина не повинна боятися робити помилки, наскільки серйозними вони не були, якщо ці помилки не зроблені навмисно. І прогнозована реакція на вчинок повинна бути спрямована на посилення довіри між дитиною і дорослим.

На жаль, більшість батьків карають і заохочують дітей спонтанно. Якщо для заохочення це навіть добре, то для покарання – одна шкода. Емоційне збудження веде до того, що наша поведінка стає стереотипною і визначається штампами, вивченими з дитинства. Ми кричимо або піднімаємо руку на дитину – все це свідчить про те, що її не люблять і не приймають. Тому що ні в очах, ні в голосі, ні в діях дорослого у цей момент немає м’яких ноток – показників любові. Позбавлення любові – одне з найстрашніших покарань, навіть більш страшне, ніж фізичний вплив. І дитина робить все, щоб не втратити цієї любові. Найпростіший спосіб – вона починає брехати.

Якщо ми хочемо, щоб дитина не брехала, то найсерйозніше покарання має слідувати за брехню, і це може бути короткочасне позбавлення відчуття близькості. Всі інші вчинки повинні мати для дитини менші наслідки.

Дитина розвивається і пізнає світ виключно на своїх помилках. Це пов’язано з простим феноменом – наші органи почуттів дають нам суб’єктивну, тобто неточну інформацію. Вона стає наближеною до реальності виключно через досвід, тобто через помилку. Тому в разі вчинення дитиною помилки дорослий не має зривати на ній власний гнів, а повинен взяти її за руку і навчити тому, як правильно діяти в даному випадку. Якщо ми разом з дітьми будемо регулярно вчитися робити все правильно – у них не буде необхідності нам брехати.

Правди необхідно стільки, скільки кожен з нас готовий прийняти, щоб збереглися довірливі відносини.

На різних етапах становлення особистості дитини брехню викликають різні причини. Підлітки відрізняються від дітей більш молодшого віку принципово іншим рівнем розуміння подій зовнішнього світу. Підліток вже може мислити складними категоріями і співвідносити події з контекстом, в якому вони відбуваються. У цьому віці більшість із них дізнається, що істина не є абсолютною, що знання достовірні лише в певній мірі. Вони намагаються вирішити дилему: «Якщо не можна відрізнити правду від брехні, якщо не можна бути впевненим в тому, хто правий, а хто винен, тоді можливий взагалі правильний вибір?»

У підлітка брехня пов’язана, в тому числі, з необхідністю вберегти свій внутрішній світ від чужого погляду і зі спробами дитини приміряти різні ролі, щоб вибрати остаточний шлях в життя. Не вміючи вибирати між різними позиціями, вони всім точкам зору можуть надавати рівне значення, як наслідок, втрачають повагу до авторитету батьків. Орієнтуються на думку однолітків, вважаючи їх групове судження більш значущим, ніж погляди і зауваження батьків. При цьому підлітки в однаковій мірі можуть не виконувати вимоги батьків і групи однолітків, висуваючи високі вимоги до оточуючих, до себе вони їх поки не застосовують. Всередині такої групи підлітки часто звільняють себе від відповідальності виносити самостійні судження, підкоряючись думці більшості.

Щоб дитина зберігала теплі стосунки з батьками, навіть у підлітковому віці необхідно навчати її бути чесною, долати труднощі, просити вибачення і прощати. При цьому батьки самі повинні демонструвати подібну поведінку.

Чим жорсткіше батьки вимагають правди, тим важче дитині не обманювати. Не потрібно ставити підлітку нереальних планів, а варто навчити не боятися помилок (їх можна виправити), не давати обіцянок, які не можна виконати. А якщо дав таку обіцянку, то необхідно вчасно зізнатися в тому, що не можеш виконати її. Якщо цього навчити, то діти не будуть йти з дому і зникати на довгі роки, оскільки вони здатні прощати себе та інших.

Ось деякі правила, як реагувати на брехню.

  1. Якщо ви зрозуміли, що дитина бреше, потрібно сісти поруч з ним, обійняти, розповісти, як ви її любите, а потім описати ваші почуття в той момент, коли дізналися, що дитина збрехала. Краще сказати щось подібне: «Знаєш, ти мені дуже дорогий (я тебе дуже люблю), мені дуже подобається, що ми довіряємо один одному. І мені дуже боляче, коли довіра йде. Давай поговоримо, що потрібно зробити нам обом, щоб знову почати довіряти. Розкажи, що ти відчуваєш». І так далі.
  2. Не варто влаштовувати сцени і скандали, кричати, що ви тільки що дізналися справжню сутність вашої дитини, що вона назавжди розбила ваше серце.
  3. Не варто поспішати, якщо дитина відмовиться говорити. Просто посидьте поруч. Обійміть її. Не вимагайте миттєвої відповіді. Чому вона має довіряти, якщо раніше у вас не було часу на розмови? Попросіть дитину поговорити з вами, коли вона буде до цього готова.
  4. Ніколи не приховуйте від дитини сімейні проблеми. Щоб бути повноцінним членом сім’ї, потрібно знати які можуть виникати труднощі. Насамперед, запрошуйте її брати участь у плануванні вашого бюджету.
  5. Не провокуйте дитину на брехню. Якщо ви знаєте, що дитина щось приховує, то відразу скажіть їй про це і попросіть пояснити, що сталося. Не накидайтеся з питаннями. Покажіть, що ви засмучені. Обов’язково скажіть, як для вас важливі гарні стосунки, що ви готові прийти на допомогу.
  6. Ніколи не ображайтеся на дитину. Образа – дитяче почуття, демонструючи яке, ображений маніпулює іншою людиною.
  7. Будьте готові вислухати від дитини неприємні речі про себе і своїх знайомих. Просто мовчки вислухати, не захищаючись і не обурюючись. Іноді нам хочеться, щоб нас обдурили, ми не готові дивитися правді в очі – вона нас лякає.
  8. Не обіцяйте того, що не виконаєте.
  9. Часто правда – лише один кут зору. Варто пам’ятати, що важливіше не правда, а довіра і щирість. Потрібно розрізняти навмисну брехню і неправду через незнання.
  10. Навчіться довіряти собі і бути щирим з собою. Тоді і діти, для яких ви є прикладом, будуть чинити так само.
  11. Те, як ставиться дитина до себе, визначається реакцією дорослих на її вчинки.
  12. Якщо ставитися до дитини як до рівної і закласти в неї розуміння того, що слід вчитися на своїх помилках і цінувати близьких. Виросте людина, яка поважає себе і оточуючих.

Існують очевидні ознаки брехні. Будь-які батьки легко відчувають зміни голосу – він стає неприродним, дитина часто торкається до себе – потирає ніс, очі, вуха, чухає потилицю, «перебирає ґудзики», не дивиться в очі й взагалі уникає вас, швидко виходить в іншу кімнату. Однак усі ці ознаки можуть вказувати не тільки на брехню, але і на виникнення проблем, якими дитина боїться ділитися з батьками, важливо створити разом з дитиною атмосферу для відновлення щирості і довіри.

За матеріалами книги Ніколаєва О. І. «Як і чому брешуть діти? Психологія дитячої Брехні»

Примхи. Звідки вони беруться?

depositphotos_75955069-stock-photo-little-girl-butterfly-capriceНавіщо дитина вередує? Може, вона отримує задоволення від того, що кричить, ридає, вимагає, відмовляється виконувати вимоги і прохання батьків? У кожному дитячому віці є свої теми для примх. Чим менша дитина, тим яскравіші емоційні прояви.

Від народження до двох років

Якщо малюк голодний, стомлений або скучив за мамою, він може дуже вередувати. Завдання батьків – розпізнати стан дитини і прийти на допомогу – нагодувати, пригорнути до себе, розважити, покласти спати. Хоч малюк і вередує голосно, зате заспокоїти його легко. І хлопчики, і дівчата поводяться практично однаково, вимагаючи турботи, любові і тепла. (більше…)

Чому діти брешуть?

Як розчаровуються батьки, коли раптом усвідомивши, що дитина їм збрехала. Їх охоплює неприємне почуття досади і навіть образи, а ще – нерозуміння того, навіщо дитина обдурила. «Невже вона не розуміє, що все шито білими нитками і її обман обов’язково викриють?» – дивуються батьки. Неначе вони самі забули про те, як обманювали у дитинстві своїх мам і татусів, бабусь і дідусів, вихователів і вчителів. Звідки ж береться дитяча брехня? Чи бувають так звані «поталогічні брехуни»? І чи можливо зробити так, щоб дитина була чесною і ніколи не обманювала? Спробуємо з’ясувати мотиви дитячої брехні і визначити поведінку, яка її провокує.

Дитина почувається невпевнено

Малюкдуже хоче, щоб його прийняли до групи дітей – разом грати, бути популярним. Але поки що в нього це не виходить. Дитина бачить, що для того, щоб інші звернули на неї увагу, потрібно або щось уміти, або щось мати. Іншими словами, чимось виділятися, привертати увагу до себе.Якщо дитині поки що нічим похвалитися, вона може придумати для себеякусь легенду, щобдодати собі «ваги». Наприклад, дитина вигадує історії про свої суперздібності.  Чи про те, що має вдома п’ятдесят машинок на радіокеруванні. Чи про те, що у батьків є власний літак, на якому вони щовихідних літають світом. Чи вона вміє так високо, як ніхто не вміє, просто саме зараз вона не хоче стрибати.

З одного боку така брехня взагалі не шкідлива. Дитина розповідає «байки» про себе, не робить нікому нічого поганого. З іншого боку діти рано чи піздно розпізнають брехню, і малюк може опинитися в дуже неприємній ситуації, коли його звинуватять у брехні, не довірятимуть і навіть не спілкуватимуться.

Як допомогти? (більше…)

Ваша успішна дитина. Книга

b600x800.a0acc581bfd9cb3d8335c740914b1ef4113e4dbc60c8412aНаталія Зотова
Ваша успішна дитина.
Діти приходять у це життя «чистим аркушем». Вони не мають уявлень ані про себе, ані про людей, ані про навколишній світ. Батьки стають їхніми першими вчителями. Тими людьми, які відкривають завісу, розповідають «секрети» і знання про світ, накопичені людством протягом багатовікової історії. І кожному з батьків хочеться, щоб життя його дитини вдалося, склалося успішно й благополучно. Як допомогти дитині вирости успішною людиною? І що входить у поняття успішності?

Успішна дитина — це, насамперед, здорова дитина, яка вміє цінувати те, що подаровано їй природою.

Успішна дитина — це шанована дитина, прийнята й визнана в середовищі однолітків і дорослих. Вона йде по життю з відчуттям власної гідності, поважаючи свою особистість і шлях іншої людини. 

(більше…)

Осіння депресія у дітей: як її виявити і чим допомогти дитині

ff8984c18f52895950710177922428df
Більшість з нас вважають, що до осінньої депресії схильні дорослі, але іноді від неї страждають і діти.
У різному віці депресія проявляється по-різному, тому важливо знати симптоми, властиві кожній групі малюків.
1. Найменші можуть почати вередувати під час їжі, відмовлятися від багатьох продуктів, повільно набирати вагу (приріст ваги дитини до року), відрізнятися загальмованою реакцією.
2. Дошкільнята стають сумними і тихими, у них з’являється «стареча» хода, слабко проявляється міміка.
3. Учні молодших класів стають сумними, мовчазними, байдужими до ігор, до шкільних занять, не бажають спілкуватися з однолітками.

(більше…)

Хмаринка позначок