Posts tagged ‘батьки’

Пробач собі

«Не озираючись на інших,

нарешті зазирни в себе

і полюби того, ким ти є.»

К. Равікант

Перш ніж вирушити в майбутнє, треба позбутися кайданів минулого.

Уяви, що відпустив усе, чого собі не пробачав.

Спробуй це – пробач собі.

Крок 1. Піди туди, де тебе ніхто не потурбує. Вибери місце, де ти гарно почуваєшся.

Крок 2. Коли ти готовий, випиши усе, за що на себе злишся. Усе-усе. Не нехтуй нічим, це твоє зцілення. Хай які б емоції з’явилися, відчуй їх повністю й дозволь їм минути.

Крок 3. Щойно емоції минуть, пам’ятай: ти – людина. Тому така твоя природа – припускатися помилок. Така угода існування на цій планеті. Посидь із цією думкою хвилинку.

Крок 4. Запиши, що пробачаєш собі. Прочитай усе записане вголос. Знову й знову, знову й знову, аж поки відчуєш, що всередині щось перемкнулося. Тобі, можливо, доведеться записати це декілька разів, аби відчути зміну. Якщо це так, то пиши знову, читай уголос, повторюй, аж поки відчуєш, що готовий відпустити. Пам’ятай, що ти вартий цього.

Крок 5. Візьми той аркуш і знищ його. Можеш його розірвати або викинути в урну. Можеш жбурнути його у смітник, спалити або змити в унітаз. Справді неважливо, як ти його знищиш. Ти викидаєш усе, що не пробачав собі. Власне, дія символічна. Лише чистота наміру має значення.

Дозволь цій дії забрати від тебе той папірець, а з ним і все написане тобою. Відпусти. Тебе пробачила людина, яка має найбільше значення – це ти.

За книгою Равікант К. Полюби себе. Як підвищити самооцінку та прийняти себе, 2021. – 240 с.

Про внутрішній діалог

Чи траплялося вам помічати свій негативний внутрішній діалог. Щось на кшталт: «У мене нічого не вийде», «Я ледача/чий, щоб чогось досягти», «Врода – це не про мене».

Уявіть, що усі ці речі про вас говорить інша людина, подумайте, як би ви відповіли, і запишіть ці слова. Як вам, коли хтось так з вами поводиться? Чи вдалося вам побачити загальну картину і зрозуміти, що говорити такі речі собі негарно, грубо, неправильно.

Спробуйте записувати негативні вислови про себе, які у вас виникають протягом дня, а після – перетворіть їх на позитивні фрази та повторюйте їх протягом певного часу, поки вони не з’являтимуться автоматично.
Наприклад:

«У мене нічого не вийде» замінити на «Я багато чого вмію, зможу навчитися і цього»;

«Я ледача» – «Я зуміла досягти …, а це вже немало»;

«Я негарна» – «Я подобаюся не всім людям».

Інколи виявляти любов до інших людей набагато простіше, ніж до себе, але цьому варто навчитися, щоб знаходити підтримку в собі, особливо у скрутні життєві моменти.

Про брехню і довіру

 

«Правду завжди важко сказати, брехню завжди легко слухати.»      

                                                                                   Сюзанна Броа

Під брехнею, зазвичай, розуміють спотворення правди, приховування (умовчання) і шахрайство. Правда – це не просто виклад фактів, а виклад їх під певним кутом зору і в певному контексті. Правда буває різна: абсолютна, чиста, справжня, цілковита, остаточна, – що передбачає певну довільність у визначенні того, що ж реально відбувається.

Брехня теж буває різна і має кілька причин. Тобто у брехні завжди є приховане завдання, а іноді їх буває кілька. Але кожен раз брехня – це симптом втрати довіри, нещирості між дитиною і дорослим. Це глибинна причина:

  • бажання уникнути покарання;
  • прагнення заслужити заохочення;
  • потреба привернути до себе увагу;
  • захист друга;
  • прагнення отримати похвалу;
  • страх втрати любові дорослого;
  • страх завдати біль.

Як видно зі списку, дві останні причини пов’язані з небажанням завдати біль і можуть бути соціально схвалюваними. Тому батькам не слід боротися з брехнею дитини, а вчити її бути щирим і зберігати умови довіри. Це різні речі.

Чим молодша дитина, тим примітивніше брехня, чим вона старше, тим менше ймовірність її виявити. Не варто і батькам брехати дитині по дрібницях, наприклад, що він росте, тому що їсть кашу. Брешуть ті, у кого є інтелект. Це означає, що брехня є наслідком прогнозу ситуації. Якщо дитина прогнозує результат, який його не влаштовує, вона буде брехати, які б не були подальші наслідки.

Але ж прогнозувати може і дорослий. Це означає, що в родині повинна бути продумана система заохочень і покарань. Вона повинна бути такою, щоб перешкоджати брехні та сприяти зміцненню довіри між батьками і дітьми. Дитина не повинна боятися робити помилки, наскільки серйозними вони не були, якщо ці помилки не зроблені навмисно. І прогнозована реакція на вчинок повинна бути спрямована на посилення довіри між дитиною і дорослим.

На жаль, більшість батьків карають і заохочують дітей спонтанно. Якщо для заохочення це навіть добре, то для покарання – одна шкода. Емоційне збудження веде до того, що наша поведінка стає стереотипною і визначається штампами, вивченими з дитинства. Ми кричимо або піднімаємо руку на дитину – все це свідчить про те, що її не люблять і не приймають. Тому що ні в очах, ні в голосі, ні в діях дорослого у цей момент немає м’яких ноток – показників любові. Позбавлення любові – одне з найстрашніших покарань, навіть більш страшне, ніж фізичний вплив. І дитина робить все, щоб не втратити цієї любові. Найпростіший спосіб – вона починає брехати.

Якщо ми хочемо, щоб дитина не брехала, то найсерйозніше покарання має слідувати за брехню, і це може бути короткочасне позбавлення відчуття близькості. Всі інші вчинки повинні мати для дитини менші наслідки.

Дитина розвивається і пізнає світ виключно на своїх помилках. Це пов’язано з простим феноменом – наші органи почуттів дають нам суб’єктивну, тобто неточну інформацію. Вона стає наближеною до реальності виключно через досвід, тобто через помилку. Тому в разі вчинення дитиною помилки дорослий не має зривати на ній власний гнів, а повинен взяти її за руку і навчити тому, як правильно діяти в даному випадку. Якщо ми разом з дітьми будемо регулярно вчитися робити все правильно – у них не буде необхідності нам брехати.

Правди необхідно стільки, скільки кожен з нас готовий прийняти, щоб збереглися довірливі відносини.

На різних етапах становлення особистості дитини брехню викликають різні причини. Підлітки відрізняються від дітей більш молодшого віку принципово іншим рівнем розуміння подій зовнішнього світу. Підліток вже може мислити складними категоріями і співвідносити події з контекстом, в якому вони відбуваються. У цьому віці більшість із них дізнається, що істина не є абсолютною, що знання достовірні лише в певній мірі. Вони намагаються вирішити дилему: «Якщо не можна відрізнити правду від брехні, якщо не можна бути впевненим в тому, хто правий, а хто винен, тоді можливий взагалі правильний вибір?»

У підлітка брехня пов’язана, в тому числі, з необхідністю вберегти свій внутрішній світ від чужого погляду і зі спробами дитини приміряти різні ролі, щоб вибрати остаточний шлях в життя. Не вміючи вибирати між різними позиціями, вони всім точкам зору можуть надавати рівне значення, як наслідок, втрачають повагу до авторитету батьків. Орієнтуються на думку однолітків, вважаючи їх групове судження більш значущим, ніж погляди і зауваження батьків. При цьому підлітки в однаковій мірі можуть не виконувати вимоги батьків і групи однолітків, висуваючи високі вимоги до оточуючих, до себе вони їх поки не застосовують. Всередині такої групи підлітки часто звільняють себе від відповідальності виносити самостійні судження, підкоряючись думці більшості.

Щоб дитина зберігала теплі стосунки з батьками, навіть у підлітковому віці необхідно навчати її бути чесною, долати труднощі, просити вибачення і прощати. При цьому батьки самі повинні демонструвати подібну поведінку.

Чим жорсткіше батьки вимагають правди, тим важче дитині не обманювати. Не потрібно ставити підлітку нереальних планів, а варто навчити не боятися помилок (їх можна виправити), не давати обіцянок, які не можна виконати. А якщо дав таку обіцянку, то необхідно вчасно зізнатися в тому, що не можеш виконати її. Якщо цього навчити, то діти не будуть йти з дому і зникати на довгі роки, оскільки вони здатні прощати себе та інших.

Ось деякі правила, як реагувати на брехню.

  1. Якщо ви зрозуміли, що дитина бреше, потрібно сісти поруч з ним, обійняти, розповісти, як ви її любите, а потім описати ваші почуття в той момент, коли дізналися, що дитина збрехала. Краще сказати щось подібне: «Знаєш, ти мені дуже дорогий (я тебе дуже люблю), мені дуже подобається, що ми довіряємо один одному. І мені дуже боляче, коли довіра йде. Давай поговоримо, що потрібно зробити нам обом, щоб знову почати довіряти. Розкажи, що ти відчуваєш». І так далі.
  2. Не варто влаштовувати сцени і скандали, кричати, що ви тільки що дізналися справжню сутність вашої дитини, що вона назавжди розбила ваше серце.
  3. Не варто поспішати, якщо дитина відмовиться говорити. Просто посидьте поруч. Обійміть її. Не вимагайте миттєвої відповіді. Чому вона має довіряти, якщо раніше у вас не було часу на розмови? Попросіть дитину поговорити з вами, коли вона буде до цього готова.
  4. Ніколи не приховуйте від дитини сімейні проблеми. Щоб бути повноцінним членом сім’ї, потрібно знати які можуть виникати труднощі. Насамперед, запрошуйте її брати участь у плануванні вашого бюджету.
  5. Не провокуйте дитину на брехню. Якщо ви знаєте, що дитина щось приховує, то відразу скажіть їй про це і попросіть пояснити, що сталося. Не накидайтеся з питаннями. Покажіть, що ви засмучені. Обов’язково скажіть, як для вас важливі гарні стосунки, що ви готові прийти на допомогу.
  6. Ніколи не ображайтеся на дитину. Образа – дитяче почуття, демонструючи яке, ображений маніпулює іншою людиною.
  7. Будьте готові вислухати від дитини неприємні речі про себе і своїх знайомих. Просто мовчки вислухати, не захищаючись і не обурюючись. Іноді нам хочеться, щоб нас обдурили, ми не готові дивитися правді в очі – вона нас лякає.
  8. Не обіцяйте того, що не виконаєте.
  9. Часто правда – лише один кут зору. Варто пам’ятати, що важливіше не правда, а довіра і щирість. Потрібно розрізняти навмисну брехню і неправду через незнання.
  10. Навчіться довіряти собі і бути щирим з собою. Тоді і діти, для яких ви є прикладом, будуть чинити так само.
  11. Те, як ставиться дитина до себе, визначається реакцією дорослих на її вчинки.
  12. Якщо ставитися до дитини як до рівної і закласти в неї розуміння того, що слід вчитися на своїх помилках і цінувати близьких. Виросте людина, яка поважає себе і оточуючих.

Існують очевидні ознаки брехні. Будь-які батьки легко відчувають зміни голосу – він стає неприродним, дитина часто торкається до себе – потирає ніс, очі, вуха, чухає потилицю, «перебирає ґудзики», не дивиться в очі й взагалі уникає вас, швидко виходить в іншу кімнату. Однак усі ці ознаки можуть вказувати не тільки на брехню, але і на виникнення проблем, якими дитина боїться ділитися з батьками, важливо створити разом з дитиною атмосферу для відновлення щирості і довіри.

За матеріалами книги Ніколаєва О. І. «Як і чому брешуть діти? Психологія дитячої Брехні»

Такі різні діти. А.Гресь

osnova_9786170023605_images_2151186255Анна Гресь

Такі різні діти. Книга для батьків, яких ніхто не навчав педагогіки.

Батьки зазвичай порівнюють свою дитину з іншими дітьми. Чому Петрик уже вміє читати, а мій мишко ще ні? Ось Катруся не боїться на уроці відповідати, а ти?.. – такі слова знайомі батькам. Можливо, краще все-таки не порівнювати, а подумати – у чому унікальність та неповторність саме вашої дитини.

Ця книга допоможе батькам зрозуміти, як виховувати свою дитину – таку особливу і не схожу на інших. (більше…)

Ігри для формування особистості дитини

 скачанные файлыОсобистість людини – це складання утворення, формування і розвиток якого залежать від багатьох чинників. Провідну роль у розвитку особистості дитини відіграють дорослі, які навчають дитину правил поведінки, організовують її в особистих справах, власним прикладом демонструють моделі поведінки і способи оцінювання подій та явищ.

У цьому навчанні батькам значно допоможуть сюжетно – рольові ігри. Вони дадуть змогу розвивати творчі здібності дитини, її фантазію, сприятимуть соціальній адаптації дитини, реалізації її здібностей у майбутнього. Батьки мають запропонувати дитині корисні рольові ігри і стежити, щоб малюк активно грав різні, щоб малюк активно грав різні ролі.

(більше…)

Не в пижаме дело…Книга

Gribben_Trish.__Ne_v_pizhame_delo_ili_to_chto_dejstvitelno_nuzhno_vashemu_malyshТриш Гриббэн
Не в пижаме дело, или то что действительно нужно вашему малышу.
Эта книга есть в каждой американской семье.
Не существует единственного рецепта для воспитания вашего ребенка, однако эта книга поможет молодым родителям разобраться в самых запутанных ситуациях и не паниковать, когда возникают сложности.
– Почему я так раздражена, когда мой ребенок плачет, ведь я его так люблю?
– Как же мой ребеночек будет расти, если он ничего не ест?
– Из-за чего он вдруг начинает капризничать без всякого повода, как бы я не пыталась его развлечь?
Советы, которые здесь даются, откровенные и основаны на опыте и здравом смысле, они написаны матерью, которая к тому же имеет медицинское образование. Иллюстрации вас развеселят – от одного взгляда на них у читателя появится настроение. Эта настольная книга делает мам и пап спокойнее, увереннее и счастливее.

Шукайте на поличках Національної бібліотеки України для дітей.

Як нагодувати нехочуху. Книга

18136594_1481504868556114_1784476775_nАнна Римаренко
Як нагодувати нехочуху. Поради батькам, як прищепити дитині смак до здорової їжі та уникнути проблем з апетитом.
Нащо нам їжа? Безглузде запитання, еге ж? Аби зростати сильною, здоровою, розумною людиною…Начебто 
все просто. Тоді чому ж споживання їжі провокує в батьків стільки суперечок (а інколи і воєн) із дітьми?
У нашій культурі чомусь негласно узвичаєно, що дитина конче «мусить» завдавати проблем батькам через свій поганий апетит, поведінку за столом, вередливість. «Ось матимеш своїх дітей, вони й відомстять тобі за мене!» – цю цілком реальну фразу сказала якось давним-давно одна матуся своїй малень
кій донечці, коли вона відмовлялась від чогось, із погляду її, мами, корисного. Тож не дивина, що тепер ця дівчинка, коли вже й сама стала мамою, бореться із власною дитиною за тарілку супу…

 

(більше…)

Обійми для дітей

Що таке тілесний контакт?
Обійми і поцілунки, прогладжування, поплескування по плечу – це тілесний контакт, про який ми сьогодні говоримо. Але є й інші його види. Наприклад, якщо батько з малюком жартома борються, вони також вступають у тілесний контакт. Тримання дитини за руку на вулиці – теж тілесний контакт. Тато несе дитину на плечах – і це тілесний контакт. Мама причісує дочку – звісно, між ними також виникає тілесний контакт.
До речі, фізичні покарання можна зарахувати до тілесного контакту. Але це
деструктивний контакт, який негативно позначається на розвитку дитини. Зазначимо також, що він є неприпустимим. (більше…)

Хмаринка позначок