Archive for the ‘Підліткам’ Category

Зображення

Як боротися з негативізмом

Асертивність — це що?

Розмірені, спокійні рухи, вміння коректно, чітко висловити свої думки, спокійна мова, з паузами, коли людина дає собі право зібратися з думками, подумати, не під кого не підлаштовується, не поспішає, спокійно позначає свої кордони, інтереси, бажання, почуття характеризує асертивну позицію.
Асертивність — це вміння відстоювати свої права та кордони, висловлювати почуття, погляди та отримувати бажане чесно, прямо та з повагою. Тільки поважаючи одночасно себе та інших, можна досягнути асертивного мислення (я — важливий і ви — також). Усвідомлення своїх базових прав робить життя набагато простішим і зрозумілішим.

(більше…)
Зображення

Рекомендації підліткам, які зазнали кібербулінгу

Як мотивувати себе? Що рятує від нерішучості?

Ми ніколи не живемо сьогоденням, тільки передчуваємо майбутнє і квапимо його, немов воно спізнюється, або закликаємо минуле і намагаємося його повернути, немов воно пішло надто рано.  Ми так нерозумно блукаємо в часі, що нам не належить те, що відбувається зараз.

                                                                                               Блез Паскаль

(більше…)

Як користуватися соцмережами, не даючи їм використовувати вас

 

З кожним роком люди проводять в соціальних мережах все більше часу. Але як часто ви передивляєтеся стрічку замість того, щоб нарешті зробити давно задумане? Давайте розберемося, як зробити нашу інтернет-присутність усвідомленою, і налаштувати соціальні мережі так, щоб вони приносили користь, а не засмічували голову.

Чому нам потрібна цифрова гігієна

Багато хто вважає, що технології нейтральні, і користуються ними, не замислюючись про те, як це працює. Це помилка. Наші гаджети формують навколо нас оточення, яке здатне впливати на наше бачення світу, мислення і здоров’я.

До появи інтернету інформація в аналогових ЗМІ проходила безліч фільтрів і мінімальний контроль якості, перш ніж потрапити до кінцевого споживача через газету, телевізор або радіо. В епоху соціальних мереж виробництво інформації стало блискавичним, а між споживачами і джерелами даних більше немає ніяких фільтрів, в результаті всі потрапили в інформаційний смог неясних і просто помилкових інформаційних фрагментів.

Дослідження показують, що за перевантаження ефективність мислення падає: ми легше відволікаємося, стаємо дратівливими і втрачаємо здатність приймати виважені рішення.

Так як інформація нескінченна, а обсяг уваги обмежений, важливим завдання є грамотне його інвестування. Щоб отримати владу над своєю увагою, користувач повинен знати, як функціонують алгоритми інформаційних фільтрів.

Якщо у вас немає мети, вами керують алгоритми

Інтенсивність інформаційного потоку з кожним роком зростає. Здавалося б, це повинно привести до більшої свободи, але дослідження показують, що зі збільшенням кількості доступних варіантів необхідність робити вибір стає чинником стресу.

Якщо ви не знаєте, навіщо користуєтеся соціальними мережами, то впадаєте в повну залежність від алгоритмів. У них тільки одна ціль: захопити вашу увагу, щоб продати зацікавленим сторонам. Вони дбають не про якість контенту, а про те, щоб ви провели всередині мережі як можна більше часу.

Завдання інженерів Facebook, які розробляли соцмережу, звучало так: «Як ми можемо використати максимальну кількість часу та усвідомленої уваги наших користувачів?»

Розробники соціальних мереж спиралися на досвід індустрії азартних ігор. Казино зроблені так, щоб ви, забувши про час доби, витрачали свої гроші якомога довше. Соцмережі так само допомагають витратити пристойну кількість банкнотів уваги, не замислюючись над тим, що вимкнувши телефон – залишимося ні з чим.

В інтернеті нікого обманювати, крім самого себе, і все таємне стає явним – явним для алгоритмів. Вони враховують базисні психологічні і біологічні механізми, наприклад тягу отримувати соціальне схвалення і систему вироблення дофаміну, і підбирають інформацію, на яку саме ви будете реагувати несвідомо і миттєво. Чіпляючий контент не закінчиться ніколи.

У хаотичному потоці інформації, особливо коли ми перевантажені даними, ми схильні вибирати самий простий і яскравий контент, а не щось корисне і розвиваюче.

Цей вибір алгоритми запам’ятовують і формують навколо вас кокон фільтрів, а ваші кліки визначать те, як буде виглядати ваша цифрова реальність в майбутньому. Алгоритми нещадно помножать смішні відео з єнотами або нерозумні випуски популярних блогерів, варто вам один раз піддатися ледачій спокусі клікнути на сміттєвий контент.

Які питання варто задати собі

Кожен елемент її прорахований до дрібниць, і впливає на вас на несвідомому рівні. Система заохочень працює на користувачів не менш ефективно, ніж цукор – на піддослідних щурів. «Соціальні мережі побудовані на заохоченні та покаранні. І ми всі знаємо, про що йде мова. Нагорода – це «комусь сподобався мій пост, і ще комусь сподобався!». Або покарання: «о господи, я їм не подобаюсь, може, хтось популярніший за мене».

Щоб почати звільнятися від «м’якої» влади алгоритмів, слід зрозуміти, як технологічна система працює саме з вами. Для цього потрібно спостерігати і задавати правильні питання.

Як окупається витрачений у соцмережі час?

Інформація нескінченна, а наша увага звичайно, пам’ятаєте? Ефективність Інтернет-присутності можна виміряти, зваживши співвідношення між кількістю уваги або часу, який ви витрачаєте в конкретну соцмережу, і тим, скільки корисної інформації ви отримали за цей період.

Проведіть експеримент. Після кожного сеансу запишіть, скільки часу ви провели в додатку і що вам запам’яталося з побаченого. В кінці дня продивіться записи: ви так і збиралися витратити час – або хтось «вкрав» його?

Коли ви розумієте для себе такі речі, рівень вашої усвідомленості підвищується: замість роботи на автоматі мозок підключає до процесу лобову кору: вона вміє планувати, приймати рішення та контролювати поведінку. Поступово ви звикнете до усвідомленості в потоці інформації і навчитеся розрізняти сміттєвий контент (а також ловити себе на бажанні його безцільно спожити).

Який контент домінує у вашій стрічці?

Проаналізуйте, що за контент у ваших стрічках: він розважає вас, інформує, розвиває, переконує, обурює? Ви бачите суцільний потік новин, або фотографій друзів, або через кожні п’ять постів зустрічаються відео з котиками? Виділіть основні теми, які джерела це транслюють.? Це так і треба, і вам дійсно цікаво – чи ви не розумієте, звідки і навіщо це все?

Які люди представлені у ваших стрічках?

Комунікативна функція соціальних мереж для багатьох на першому місці: ми приходимо туди, щоб на людей подивитися і себе показати. Однак будьте уважні: дослідники стверджують, що до максимальної активності в соцмережі людей стимулює нарцисизм, сором’язливість, гонитва за підвищенням самооцінки і відчуття власної значущості. При цьому користувачі схильні перебільшувати свої досягнення і прикрашати своє життя.

Цей цифровий ярмарок марнославства викликає смуток: нам здається, що наше життя не таке цікаве, як у інших. Потрапивши на гачок, дехто впадає в депресію, зниження самооцінки та соціальне відчуження.

Щоб вийти з цієї гри, досить змінити оптику і подивитися на людей тільки як на джерела інформації. Не змішуйте аналіз з особистим ставленням до людини, не звертайте уваги на її статус і заслуги – просто оцініть її інформаційний вихлоп. Думка про те, що дружба означає читати пости своїх страждаючих друзів у соціальній мережі, нав’язана маркетологами самої мережі.

Набагато краще в депресії допоможе особисте спілкування, або хоча б повідомлення. Дослідження показують, що більш персоналізована взаємодія допомагає від депресії і самотності краще, ніж ефект присутності в мережі.

Тепер, коли ви зрозуміли, що люди – це теж інформаційні потоки, і тверезо їх оцінили, ніщо не заважає вам приступити до чищення.

Нещадно відпишіться від всіх спільнот і сторінок, які несуть спірне або однозначно даремний для вас контент. Критерії корисності кожен визначає сам для себе, виходячи зі своїх цілей на даний період.

Одна з особливостей алгоритмів соціальних мереж – давати вам ще більше того, що вам і так цікаво, і прибирати зі стрічки все, з чим ви мало взаємодієте. Тому навіть якщо ви очистили свою стрічку і додали туди корисний контент, з часом частина джерел зникне, так як ви не зможете приділяти рівну увагу всьому. Кожен лайк має значення: чи покажуть вам більше або менше подібного контенту, залежить від вашого пальця. 

Щоб не бути піддослідним кроликом і не вестися на приманки, розвивайте в собі інтелектуальний скептицизм: не приймайте нічого на віру, піддаючи інформацію під сумнів і намагайтеся скласти про все особисту думку. Читайте новини з різних джерел: ліберальних, консервативних, альтернативних. Для цього якраз підходить використання різних сервісів для різних інтересів.

Радикальні супротивники технологій закликають видалити акаунти в соціальних мережах.  Але це не так-то просто зробити: ми вкладаємо зусилля в свої сторінки, відмовитися від них – означає попрощатися зі значною частиною життя. Та й до усвідомленості відмова від використання технологій не призводить.  Щоб усвідомлено ними користуватися, ми повинні добре їх розуміти і вміти налаштовувати.  Так ми не тільки зможемо чинити опір їх негативному впливу і привнесемо свою частку в їх поліпшення.  Замість видалення соцмереж давайте спробуємо ставитися до них як до системи, за яку ми несем відповідальність.

І пам’ятайте, що ви не тільки споживач, але і постачальник інформації для інших людей.  Щоб інформаційний клімат в соціальних мережах покращився, кожен з нас повинен намагатися постачати тільки усвідомлений і корисний контент, на якому інші люди могли б розвиватися.

Жодного інформаційного сміття ні до вас, ні від вас!

За статтею Сергія Жданова.

Декларація самоцінності

Декларація самоцінностідз

Корисно читати перед дзеркалом.

  • Я це я.
  • У всьому світі немає нікого такого ж, як Я.
  • Є люди в чомусь схожі на мене, але немає нікого в точності такого ж, як Я.
  • Мені належить усе, що є в мені: моє тіло, включаючи все, що воно робить; мою свідомість, включаючи всі мої думки і плани;  мої очі, включаючи всі образи, які вони можуть бачити; мої почуття, хоч би якими вони були, — тривога, напруга, любов, роздратування, радість; мій рот і всі слова, які він може вимовляти, — ввічливі, ласкаві чи грубі, правильні чи неправильні; мій голос гучний або тихий; всі мої дії звернені до інших людей або до самого себе.
  • Мені належать усі мої фантазії, мої мрії, всі мої надії і мої страхи.
  • Мені належать усі мої перемоги і успіхи, всі мої поразки і помилки.
  • Все це належить мені. І тому Я можу близько познайомитися з собою. Я можу полюбити себе і подружитися з собою. І Я можу зробити так, щоб все в мені допомагало мені.
  • Я знаю, що дещо в мені не подобається, і є в мені щось таке, чого Я не знаю. Але оскільки Я дружу з собою і люблю себе, Я можу обережно і терпляче відкривати в собі джерела того, що хвилює мене, і дізнаватися все більше і більше різних речей про самого себе.
  • Все, що Я бачу і відчуваю, все, що Я говорю і що Я роблю, що Я думаю і відчуваю в даний момент, — це моє. І це в точності дозволяє мені дізнатися, де Я і хто Я у даний момент.
  • Коли Я вдивляюся в своє минуле, дивлюся на те, що було мною побачено і відчуто, що було проговорено і зроблено, про що були мої думки і почуття, Я бачу, що мене не влаштовує. Я можу відмовитися від того, що здається небажаним, і зберегти те, що здається дуже потрібним, і відкрити щось нове в собі.
  • Я можу бачити, чути, відчувати, думати, говорити і діяти. В мене є все, щоб набути близькості з іншими людьми, щоб бути продуктивним(ною), вносити сенс і порядок у світ речей і людей навколо мене.
  • Я належу собі, і тому Я можу будувати себе.
  • Я — це Я, і Я — це чудово!

За книгою  “Я і мій внутрішній світ.  Психологія для старшокласників”Битянова М. Р., Вачков І. В.

Види емоцій

без

Які емоції є у людини? Для їх позначення традиційно використовуються такі слова: «радість (задоволення)», «інтерес», «здивування», «горе (страждання)», «гнів (лють)», «відраза», «презирство», «страх», «сором», «провина», «сором’язливість».

Радість — почуття, бажане і цінне для більшості з нас. Радість — це підйом життєвих сил, відчуття впевненості, свободи і внутрішньої сили. Радісне сприйняття світу дає людині  почуття власної значущості, прийняття самої себе, готовність впоратися з труднощами…

Звідки приходить до нас радість? Дуже часто вона виникає, коли людина живе у злагоді з собою, коли вона здатна реалізовувати свої можливості. Радість від добре зробленої справи, радість від цікавого спілкування, радість зустрічі… Радість відчувається особливо яскраво, коли приходить несподівано. В цілому, це добре відчуття, воно несе здоров’я і успіх як тим, хто його відчуває, так і тим, кому радісна людина змогла його подарувати. Близький емоційний стан, який чимось нагадує радість, зі знаком мінус — зловтіха — почуття задоволення, злобна радість, викликані чиєюсь невдачею, нещастям.

Радісне сприйняття життя — запорука симпатії до нас інших людей.

Інтерес — це емоція величезного значення. Можна сказати, що саме вона — основний двигун прогресу людської цивілізації, головний внутрішній «моторчик» нашого власного розвитку. Природа не дарма подбала про нас, забезпечивши позитивний настрій для отримання знань, відкриття нового, мотивації до навчання.  Інтерес тісно пов’язаний із радістю, актуалізується, якщо ми раптово виявляємо в знайомих предметах або людях щось нове. Ми черпаємо цю новизну, задовольняючи інтерес і радіючи пізнанню. Саме інтерес спонукає кожного з нас до пізнання нового, розширення своїх знань, дослідження навколишнього світу. Простий людський інтерес веде людей до відкриттів, змушує працювати не покладаючи рук, дозволяє долати труднощі й власну лінь, допомагає кожному з нас за щоденною рутиною не втрачати розуміння того, що я вчуся, я прагну постійно дізнаватися щось нове, тому що це цікаво.

Протилежна до інтересу емоція — нудьга. Втрата інтересу до життя веде до депресії, туги, зневіри. Нам важливо вміти постійно підтримувати в собі «полум’я» пізнавального інтересу, не даючи йому згаснути.

Подив передує виникненню інших емоцій. Реакція на раптові обставини, може перетворитися або в інтерес, або в страх, або в щось інше. Власне здивування не має певного знаку: «плюс» чи «мінус». Це швидкоплинний емоційний стан, що характеризується неясністю, нерозумінням, як реагувати на несподівану подію.  Скажімо, повертаємося ми ввечері додому, відкриваємо двері в свою квартиру, в якій у цей момент нікого не повинно бути, включаємо світло в кімнаті і раптом бачимо людину, яка сидить на дивані. В першу секунду виникає здивування, а от яка емоція з’явиться слідом — залежить від того, хто саме сидить.

Подив можна вважати «перехідним» почуттям, «емоційним містком» між станами організму до і після раптового впливу. Подив звільняє шлях для прояву іншого способу активності людини, здійснення потрібних у ситуації дій.

Горе, страждання — найсильніші негативні емоції.  Їхні синоніми: смуток, зневіра, збентеженість, самотність. Вони виникають при неможливості задоволення найважливіших життєвих потреб. Причинами страждань можуть бути дуже багато речей: біль, голод, фізичне і психологічне відчуження, невдачі в усіх видах і формах.

Сучасні дослідники узагальнюють усі основні причини горя в понятті втрати.  Це може бути втрата фізична (смерть коханої людини, втрата свого здоров’я або матеріальних цінностей), психологічна (втрата самоповаги, інтелекту, позитивних якостей і т. ін.), статусна (втрата звичного положення в сім’ї, компанії) та ін.

Функція страждання полягає в тому ж, у чому й функція фізичного болю, — повідомити людині (і її оточенню), що їй погано, що вона потребує допомоги й опіки.  Виникнення емоції страждання (найчастіше у формі емоційного стресу) сигналізує, що людина повинна зробити ряд дій для зміни ситуації, а можливо, і всього стилю життя.  Особа як би повідомляє оточуючим, що їй дуже погано, що вона потребує підтримки, розуміння, допомоги.  Але не тільки. Страждання — це знак людині, дуже болючий, але важливий, що їй потрібно щось міняти в собі, в своєму житті, в своїх відносинах з оточуючими для того, щоб не було так боляче і важко.

Страждати в певні хвилини свого життя — втративши близьких, відчуваючи фізичний біль або переживаючи зраду, — природно для людини. Але настільки ж природно всіма силами намагатися припинити це страждання, а не упиватися ним. В житті іноді трапляються люди, які зробили страждання стилем життя, занурилися в нього, не живуть повноцінним життям і перетворюють у страждання життя близьких.

Гнів — потужна людська емоція. Якщо страждання має астенічний характер, тобто послаблює людину, знесилює її, то гнів, навпаки, викликає потужний сплеск життєвих сил. Його виникнення також пов’язане з несподіваною появою перешкод, які не дають реалізувати значущу для людини потребу. Він супроводжується сплеском життєвих сил, бажанням будь-що домогтися свого, припинити приниження, зруйнувати опір. Гнів сам по собі важко назвати позитивним або негативним переживанням, він відображає бажання людини бути собою, у цьому величезне позитивне значення гніву.

Ви розгнівалися? Значить ситуація вас дійсно зачепила. Але в той же час ми дуже часто висловлюємо свій гнів у формах, які принижують або лякають оточуючих. Коли ми гніваємось, ми звільняємося від негативних емоцій, але можемо завдати шкоди жертві свого гніву. Тому слід навчитися висловлювати гнів, зберігаючи достатній контроль над емоціями. Не варто стримувати, душити свій гнів, слід навчитися контролювати силу його вираження, і вдало підбирати слова для його вираження. Адже можна проявити свої почуття через висловлювання свого ставлення до ситуації і причин, що породили гнів.

Страх — це передчуття біди, відчуття невпевненості, незахищеності. Емоція страху виникає в ситуаціях, коли ми відчуваємо (або уявляємо) загрозу життю, здоров’ю, відносинам з іншими, становища у суспільстві або колі друзів і т.ін. Страх може паралізувати, а може породити неприборкану активність у вигляді панічної втечі, безглуздої метушливої поведінки. Страх — це руйнівне почуття;  він входить у життя людини і позбавляє її сил, бажань, вільного погляду в майбутнє. Потрібно розрізняти страх і обережність, віддаючи перевагу останній.

Страх має прогностичну функцію, тобто він є переживанням очікуваного: передбачення страждання породжує в нас страх. Долати страх складно, тому що зазвичай ми не розуміємо джерело свого страху. Наприклад, хтось боїться відповідати біля дошки, хоча блискуче знає матеріал уроку. А справа може бути в тому, що учня лякає сама ситуація публічного оцінювання його знань, яка для нього дорівнює оцінці його особистості.

Провина і сором.  Ці емоції супроводжують ті неприємні моменти життя, коли зроблені нами вчинки, оціночні висловлювання виявляються недоречними, нетактовним або призводять до негативних наслідків. У цьому спорідненість сорому і провини. Але є і суттєва відмінність.

Що ж таке сором? У психології сором розуміється як негативний емоційний стан, що породжує неузгодженість між тим, яким я повинен бути відповідно до своїх уявлень і очікуванням оточуючих, і тим, яким я є зараз. Емоція сорому на певному етапі життя відіграє важливу і корисну роль, що не допускає здійснювати погані вчинки.

Переживаючи сором, людина відчуває себе негідною, слабкою, не розумною, «поганою». Це дуже неприємне відчуття. Але існує ще одна емоція — провина.

Провина — це засудження свого вчинку незалежно від того, як до нього ставляться інші люди. Провину відчувають люди, котрі порушили кордон власних переконань.

Люди дуже відрізняються один від одного тим, наскільки відкрито і щиро вони демонструють оточуючим свої емоції. Є люди дуже стримані. За їхніми жестами, інтонаціями надзвичайно важко зрозуміти, як вони ставляться до тієї чи іншої ситуації.  Є люди, які вміло демонструють «правильні» емоції.  Вітаючись, вони усміхаються, на жарти — шуткують, з приводу неприємностей грамотно висловлюють співчуття… Вони все роблять правильно, але залишають відчуття нещирості. Є люди вільні й відкриті у прояві своїх почуттів. Іноді їхня відкритість шокує. Їхня щирість буває приємна, коли мова йде про позитивні емоції, а ось у разі негативних… закрадається думка: «Міг би й промовчати!». І в той же час щирість і відкритість останніх допомагають краще зрозуміти, що ж відбувається у стосунках.

Так як же керувати своїми емоціями: чи варто їх відкрито демонструвати оточуючим?  Якщо ні, то чому?  Якщо так, то навіщо і в якій формі? Які з названих видів емоцій ви відчуваєте найчастіше?

За книгою  “Я і мій внутрішній світ.  Психологія для старшокласників”

Битянова М. Р., Вачков І. В.

Як підлітку впоратися з прокрастинацією

 

Прокрастинація, або схильність відкладати важливі справи на потім, створює ілюзію свободи. Вона змушує людей думати, що у них багато часу, однак при цьому краде цей час. Прокрастинація схожа на безтурботну гру, але часто обертається почуттями провини і занепокоєння.

Людина, яка схильна до прокрастинації, відчуває помилкове відчуття безпеки: оптимістично думає, що ситуація під контролем і поспішати нікуди; часто недооцінює час, необхідний для виконання завдання (наприклад, може думати, що робота займе 30 хвилин, у той час як об’єктивно вона займає 2 години). Тому прокрастинація починається з почуття легкості й веселощів, але потім за це доводиться розплачуватися, відчуваючи страх, занепокоєння, безпорадність і злість на самого себе. (більше…)

Хмаринка позначок