Archive for the ‘Книжкова шафа’ Category

Три питання для максимальної продуктивності

Для того щоб не втратити пильності стосовно вчасного виконання ваших основних завдань, ви можете регулярно ставити собі три питання. Ось перше з них: «Які дії мають для мене найвищу цінність?» Іншими словами, якими є найбільші «жаби», що їх ви мусите з’їсти для максимального внеску в організацію, родину і життя загалом?

Це і є одним з найважливіших питань, що ви можете собі поставити і знайти на нього відповідь. Які дії мають для вас найвищу цінність? Спочатку подумайте самі. Потім запитайте начальника, згодом співробітників та підлеглих, друзів і родину.  Ви наче наводите фокус на фотоапараті, а тому слід мати абсолютно чітке уявлення про дії найвищої цінності ще до початку роботи.

(більше…)

Дитячі сльози

 

Здається, якщо дитині дозволяти у дитинстві плакати через дрібниці, вона виросте скиглієм. Виявляється навпаки, якщо потребу дитини бути почутою, прийнятою, заспокоєною, емоційно підтриманою не задовольнити в дитинстві, то у дорослому віці вона проявиться. Потреба повинна бути повністю задоволена, інакше проявлятиметься з новою силою повсякчас. Якщо довго не їсти, — ви не навчитеся не їсти взагалі. Ви або помрете, або при першій же можливості наїстеся до нудоти. Якщо довго не спати, — ви не навчитеся взагалі не спати. Ви або помрете, або втратите свідомість, або отримаєте хронічну втому.
Уявіть, що у вашого кращого друга горе й він розплакався. Чи будете ви в цей момент повчати його? Вчити стримувати свої емоції? Чи допоможе йому це? Прості обійми і прийняття важливіше і дієвіше всіх слів. Уявіть, що вам погано, а близька людина каже: «Не скігли, не плач». Наскільки ймовірно, що наступного разу при якихось проблемах ви звернетеся до неї? (більше…)

Як діти сприймають, звернені до них слова і вислови

Вислови з подвійним змістом

Як розуміє дитина

Не бігай, можеш впасти.
Там собака, вкусить.  

Дитина чує, що світ вороже налаштований. У майбутньому вона буде нерішучою, бездіяльною, боятися зробити крок назустріч світу.

Не плач.
Ведеш себе, як маленький.
Не кричи.


Дитина програмує себе на те, що показувати свої емоції не можна. В майбутньому, людина приховує почуття, мовчазна. Емоції можуть вирватися на свободу у вигляді агресії або навпаки надмірної плаксивості.

Який слухняний хлопчик грається поруч.
А Надя вже вміє прибрати свої речі. Яка гарна дівчинка, а ти?



Порівнюючи дитину, ви даєте їй зрозуміти, що вона гірша за інших, робить усе не так. В майбутньому це може вплинути на її самооцінку, людина не наважується зробити крок уперед, заздалегідь знаючи, що програє.

Чого ти так довго?
Ти що не можеш швидше?
Ти так повільно збираєш іграшки.


Коли дорослі поспішають, не даючи малечі зробити щось самостійно, дитина відчуває, що вона ні на що не спроможна, що у неї нічого не виходить. Навіщо тоді намагатися? В майбутньому така людина чекає на допомогу, схвалення, не поспішає робити щось самостійно, вимагає зробити все за неї, і звинувачує навколишній світ у тому, що всі їй щось винні.

Не будь таким жадібним.
Поділися іграшкою.
Треба ділитися.


Дитина відчуває, їй нічого не належить. Усе чуже, її почуття зовсім не важливі. Це впливає на формування відчуття власності, згодом людина все віддає іншим, не залишаючи нічого собі.

Який поганий стільчик, вдарив тебе,
давай його поб’ємо.


Втішаючи дитину таким чином, дорослі дають зрозуміти, що світ навколо лише ображає. У дитини у майбутньому може сформуватися програма робити іншим погано, не поважати оточуючих, бути жертвою обставин.

Чи вживаєте ви подібні вислови, спілкуючись із дітьми? Важливо розуміти, що слова можуть надихати, а можуть пригнічувати все прекрасне у вашій дитині. Ставтеся до малюка, як до цілком самостійної і розумної особистості, дозволяючи пізнавати світ та вчитися на власних помилках.

Не ховайте дітей від життя

Сучасні діти не мають можливості долати труднощі. На дитячому майданчику мами намагаються попередити будь-які непорозуміння. В результаті, прогулянка перетворюється на суцільне “обережно” і “туди не лізь”. Педагоги побоюються батьків і оберігають дітей від усього на світі: від бруду, жуків, сварок, саден. Батьки бояться, що педагоги недогледять, не помітять небезпеку, недостатньо надійно зав’яжуть шарф на прогулянці, не простежать за тим, скільки дитина їсть, не захистять від кривдників, — тому вечорами влаштовують допит з пристрастю…

У результаті всіх цих «супер турботливих обмежень» діти виростають слабкодухими, адже у них немає досвіду успішного подолання труднощів.

—Як щось не так як він хоче, він одразу психує, може гупати дверима, може стілець жбурнути, — розповідає мама шестирічного Гриші. — Якщо у нього комп’ютер відібрати, він починає кричати, скакати по дивану і битися з молодшим. А я не можу бачити, як він психує і плаче!

Батьки, які занадто опікають своїх дітей, повинні чітко усвідомлювати, якого результату вони домагаються. Якою вони бачать свою дитину через 20-30 років? Добре було б знати, як саме та чи інша подія позначиться на їх майбутньому. Зараз є багато інформації про те, як психологічні травми вплинули на долі різних людей. Не отримуючи чітких рекомендацій про те, що робити, якщо травма сталася, люди дійшли єдиного висновку: всякого роду психологічний стрес — зло. Його потрібно уникати будь-якою ціною.

Вплив психологічної травми на дитину занадто перебільшений і водночас недооцінений. Психологічна травма — це подія, що спричинила порушення психічного здоров’я. Найбільша складність: як оцінити «кількість шкоди»? Як краще вчинити: жаліти і розуміти, або загартовувати і виховувати характер? Зазвичай з такими питанням до фахівців не звертаються, але батьки стикаються з ними багато разів протягом одного дня. Син сів робити уроки, а замість цього гладить кота та дивиться у вікно. Донька почала ходити на танці. Допоки давали веселі ігрові вправи, ходила із задоволенням, тільки-но почалися розтяжки, категорично відмовляється займатися. Що робити? А головне, як буде правильно, корисно для дитини? У цей момент важливо поставити собі питання: до якого майбутнього я її готую? Якими якостями повинні володіти мої дорослі діти?

Бажання бути ідеальними батьками, вбиває можливість бути просто мамою і татом. Під час вирішення нагальних завдань (вивчити таблицю множення, підтягнути техніку читання, прибрати в кімнаті) втрачаються загальнолюдські цінності: доброта, щирість прояву емоцій, самостійність, свобода волі, самоконтроль. Саме ці якості допомагають людині не зламатися, коли стає важко. На ділі ж батькам, частіше мамам, доводиться навмання обирати напрямок своєї поведінки. Як правило, вони не розуміють, чого саме намагаються досягнути, тому їх напрямок весь час змінюється. Звідси непослідовність у вихованні. Сьогодні дозволено не заправляти ліжко, мама сама прибрала розкидані речі з підлоги, а завтра вона вирішила, що у дитини потрібно виховувати характер, і змушує прибирати, заправляти, причому негайно і без обурень.

Дитина в п’ять років хоче самостійно переходити дорогу, не тримаючись за руку. Не можна дозволити! Насильство? Безумовно! Але насильство, яке зберігає життя. А чи можна організувати життя дитини зовсім без насильства? Всі знають про психологічне насильство, але мало хто знає, як воно проявляється в житті. Наприклад, мама, яка забороняє дитині з’їсти кілограм цукерок, теж проявляє насильство, тому що дитина плаче, у неї горе, вона всією душею хоче тих цукерок. Ніхто не хоче спричиняти насильство, тому дозволяють: цукерки, мультики, гаджети без обмежень, дозволяють штовхнути маму, мучити кішку, аби дитина раділа. Одномоментні позитивні емоції стають метою. І ламають майбутнє. Дитина в підлітковому віці неминуче стикається з відчуженням, зрадою, знеціненням, і тоді відсутність досвіду, переживання негативних емоцій пастка з якої немає виходу — бо батьки навчили, щотак жити не можна. А точніше, не навчили з усім цим жити.

Що робити, якщо травму дитина все ж таки отримала? Найчастіше батьки вважають, що психологічна травма — це те, що отруїть все подальше життя і не дозволить людині стати успішною, щасливою, побудувати гармонійні стосунки. Що така дитина виросте або невпевненою, або агресивною і довічна робота з психологом тепер забезпечена…

Якщо виходити з того, що психологічна травма — це реакція на надмірний стрес, відповідно, все наше життя — це низка травм. Тому що адаптація людини — це і є подолання стресу, тобто зіткнення з тим, про що раніше не знала, і чого треба навчитися, щоб вижити. При народженні потрібно вчитися дихати, щоб вижити, потім ходити, пізніше спілкуватися, проявляти себе, відстоювати свої інтереси, виконувати вимоги суспільства, в якому живеш. Навіть вчитися не тягати кота за хвіст доводиться через стрес, а іноді й травму.

Наше життя — один великий стрес. Одні стресові події роблять людину більш пристосованою, а інші заганяють у кут, віднімають сон і руйнують віру у власні сили. Травма може стати силою у тренуванні душі, а може перетворитися на чорну діру, яка роз’їдає душу і тіло, що призводить до жорстокого ставлення до самого себе і до оточуючих. Спрогнозувати, яка саме подія стане критичною, неможливо, також не можна твердити, що будь-яка людина, за певних обставин, обов’язково отримає психологічну травму. І ми не можемо бути поряд з нашими дітьми кожну хвилину їхнього життя і знати, що з ними сталося.

Чим різноманітніші захоплення людини, тим легше вона тримає удари долі. Проте, в число таких захоплень не входять гуртки та секції, які дитина відвідує за наполяганням батьків, не виявляючи до них ніякого інтересу, важлива особиста причетність. Людина оцінює ситуацію як стресову, коли їй здається, що особистих ресурсів для її подолання у неї немає, або їх недостатньо. Ця оцінка суб’єктивна і ґрунтується на навичках та попередньому досвіді. Чим частіше в минулому людина стикалася з труднощами, які успішно долала, тим меншим стресом для неї будуть нові перепони. Відповідно, чим менше перемог, тим більший стрес.

Якщо підліток опиниться на одинці з нестерпними почуттями, він намагатиметься позбутися їх у будь-який спосіб. Часто такі способи подолання стресу перетворюються на залежності. У дорослих людей є розуміння, як це — продовжити жити, коли тебе кинув коханий, а у підлітків такого досвіду немає, але біль від втрати є. І вона здається нестерпною, несумісною з життям. Перспектива подальшого існування немовби згортається.

Люди різного віку іноді просто не в змозі про це розповісти. Наприклад, діти дошкільного віку не скаржаться на вихователів, бо вони вважають, що дорослі роблять все правильно. В такому випадку приводом для відвертої розмови може стати незвична поведінка дитини чи підклітка. Ознаки незвичайної поведінки дитини, на які варто звернути увагу батькам.

  1. Зміна поведінки не характерна для вашої дитини: агресивність; плаксивість; замкненість; відстороненість; припинення спілкування з колом однолітків; особлива дратівливість.
  2. Проблеми зі сном.
  3. Проблеми з апетитом.

Ці ознаки не обов’язково вказують на тяжкі переживання, але є приводом придивися до дитини, сповільнитися і побути поруч з нею. Можливо, вона потребує вас, і вчасно сказані слова збережуть її душевний спокій і залікують глибоку рану.

Важливо розуміти, що нам складно оцінити глибину потрясіння, якщо ми перебуваємо за межами ситуації. Завжди є ризик недооцінити або переоцінити, ще важче зрозуміти почуття іншої людини. Навіть у випадку, коли вона докладно про це розповідає. Нерідко буває, що батьки не надають належного значення переживанням дитини, або дратуються через надмірну, з їхньої точки зору, прояву цих переживань.

Почуття наших дітей потребують постійного, але посильного навантаження. Якщо захищати їх від сильних переживань, завжди бути поруч, підтримувати, підстраховувати і направляти, то в дорослому житті вони, зіткнувшись з випробуванням, не зможуть адекватно оцінити свої сили, не відчуватимуть своїх «м’язів» — почуттів. Пройти крізь, а не повз проблему, щоб повернутися до земного життя оновленими і більш людяними. І ще одна, на перший погляд, парадоксальна річ відбувається через надмірну опіку: якщо людина перестає засмучуватися, то через якийсь час вона перестане радіти, бо радість — це всього лише зворотний бік горя. Всі наші почуття пов’язані, неможливо вимкнути одне, але залишити працювати інше. Однак, можна тренувати здатність витримувати складнощі, і одночасно повноцінно радіти.

 

За матеріалами книги «Закутане дитинство. Не ховайте дітей від життя»

Олена Георгіївни Попової

Такі різні діти. А.Гресь

osnova_9786170023605_images_2151186255Анна Гресь

Такі різні діти. Книга для батьків, яких ніхто не навчав педагогіки.

Батьки зазвичай порівнюють свою дитину з іншими дітьми. Чому Петрик уже вміє читати, а мій мишко ще ні? Ось Катруся не боїться на уроці відповідати, а ти?.. – такі слова знайомі батькам. Можливо, краще все-таки не порівнювати, а подумати – у чому унікальність та неповторність саме вашої дитини.

Ця книга допоможе батькам зрозуміти, як виховувати свою дитину – таку особливу і не схожу на інших. (більше…)

Не в пижаме дело…Книга

Gribben_Trish.__Ne_v_pizhame_delo_ili_to_chto_dejstvitelno_nuzhno_vashemu_malyshТриш Гриббэн
Не в пижаме дело, или то что действительно нужно вашему малышу.
Эта книга есть в каждой американской семье.
Не существует единственного рецепта для воспитания вашего ребенка, однако эта книга поможет молодым родителям разобраться в самых запутанных ситуациях и не паниковать, когда возникают сложности.
– Почему я так раздражена, когда мой ребенок плачет, ведь я его так люблю?
– Как же мой ребеночек будет расти, если он ничего не ест?
– Из-за чего он вдруг начинает капризничать без всякого повода, как бы я не пыталась его развлечь?
Советы, которые здесь даются, откровенные и основаны на опыте и здравом смысле, они написаны матерью, которая к тому же имеет медицинское образование. Иллюстрации вас развеселят – от одного взгляда на них у читателя появится настроение. Эта настольная книга делает мам и пап спокойнее, увереннее и счастливее.

Шукайте на поличках Національної бібліотеки України для дітей.

Ваша успішна дитина. Книга

b600x800.a0acc581bfd9cb3d8335c740914b1ef4113e4dbc60c8412aНаталія Зотова
Ваша успішна дитина.
Діти приходять у це життя «чистим аркушем». Вони не мають уявлень ані про себе, ані про людей, ані про навколишній світ. Батьки стають їхніми першими вчителями. Тими людьми, які відкривають завісу, розповідають «секрети» і знання про світ, накопичені людством протягом багатовікової історії. І кожному з батьків хочеться, щоб життя його дитини вдалося, склалося успішно й благополучно. Як допомогти дитині вирости успішною людиною? І що входить у поняття успішності?

Успішна дитина — це, насамперед, здорова дитина, яка вміє цінувати те, що подаровано їй природою.

Успішна дитина — це шанована дитина, прийнята й визнана в середовищі однолітків і дорослих. Вона йде по життю з відчуттям власної гідності, поважаючи свою особистість і шлях іншої людини. 

(більше…)

Як нагодувати нехочуху. Книга

18136594_1481504868556114_1784476775_nАнна Римаренко
Як нагодувати нехочуху. Поради батькам, як прищепити дитині смак до здорової їжі та уникнути проблем з апетитом.
Нащо нам їжа? Безглузде запитання, еге ж? Аби зростати сильною, здоровою, розумною людиною…Начебто 
все просто. Тоді чому ж споживання їжі провокує в батьків стільки суперечок (а інколи і воєн) із дітьми?
У нашій культурі чомусь негласно узвичаєно, що дитина конче «мусить» завдавати проблем батькам через свій поганий апетит, поведінку за столом, вередливість. «Ось матимеш своїх дітей, вони й відомстять тобі за мене!» – цю цілком реальну фразу сказала якось давним-давно одна матуся своїй малень
кій донечці, коли вона відмовлялась від чогось, із погляду її, мами, корисного. Тож не дивина, що тепер ця дівчинка, коли вже й сама стала мамою, бореться із власною дитиною за тарілку супу…

 

(більше…)

Хмаринка позначок