Пробач собі

«Не озираючись на інших,

нарешті зазирни в себе

і полюби того, ким ти є.»

К. Равікант

Перш ніж вирушити в майбутнє, треба позбутися кайданів минулого.

Уяви, що відпустив усе, чого собі не пробачав.

Спробуй це – пробач собі.

Крок 1. Піди туди, де тебе ніхто не потурбує. Вибери місце, де ти гарно почуваєшся.

Крок 2. Коли ти готовий, випиши усе, за що на себе злишся. Усе-усе. Не нехтуй нічим, це твоє зцілення. Хай які б емоції з’явилися, відчуй їх повністю й дозволь їм минути.

Крок 3. Щойно емоції минуть, пам’ятай: ти – людина. Тому така твоя природа – припускатися помилок. Така угода існування на цій планеті. Посидь із цією думкою хвилинку.

Крок 4. Запиши, що пробачаєш собі. Прочитай усе записане вголос. Знову й знову, знову й знову, аж поки відчуєш, що всередині щось перемкнулося. Тобі, можливо, доведеться записати це декілька разів, аби відчути зміну. Якщо це так, то пиши знову, читай уголос, повторюй, аж поки відчуєш, що готовий відпустити. Пам’ятай, що ти вартий цього.

Крок 5. Візьми той аркуш і знищ його. Можеш його розірвати або викинути в урну. Можеш жбурнути його у смітник, спалити або змити в унітаз. Справді неважливо, як ти його знищиш. Ти викидаєш усе, що не пробачав собі. Власне, дія символічна. Лише чистота наміру має значення.

Дозволь цій дії забрати від тебе той папірець, а з ним і все написане тобою. Відпусти. Тебе пробачила людина, яка має найбільше значення – це ти.

За книгою Равікант К. Полюби себе. Як підвищити самооцінку та прийняти себе, 2021. – 240 с.

Усі батьки, напевно, вивчили педагогічну аксіому «Не буває поганих дітей, бувають погані вчинки». Пропоную додати ще одну «Не буває поганих емоцій», і навчитися її застосовувати.

Емоції прийнято ділити на позитивні й негативні, «хороші» й «погані». Є думка, що негативні нам не потрібні, і було б добре, якби залишилися лише позитивні емоції. Можливо, ви також не хочете злитися, але це не реально та й небезпечно. Нам потрібні всі емоції. Ми так влаштовані, злість — одна з базових вроджених емоцій. У природі немає нічого зайвого. Все непотрібне відсіюється, відсікається еволюцією. Емоції — це індикатор. Прислухаючись до емоцій, можемо зрозуміти те, що відбувається, — це добре для мене чи погано? І якщо це погано, мозок починає шукати варіант, як зробити добре. Тут спрацьовує інстинкт самозбереження.

Страх висоти направляє подалі від небезпечного краю обриву. Величезний звір викликає страх і бажання сховатися. Наявність страху — це умова збереження життя. Страх і його похідні — переляк, тривога, побоювання — це потрібні емоції.

Гнів — природна реакція на порушення кордонів. Без гніву неможливо захистити своє майно, свою територію, свою недоторканність, свій комфорт, свої принципи. Гнів — потрібна емоція. Гнів може бути поганий не своєю наявністю, а неадекватним способом вираження.

Печаль допомагає нам зрозуміти, що має для нас цінність. Якби ми не відчували смуток при розлуці з коханою людиною, то як би ми тоді зрозуміли, що кохаємо? Печаль — потрібна емоція.

Відраза — це добре чи погано? Гнилий плід викликає огиду. Його не хочеться їсти. Хочеться знайти інший, хороший. Без емоції відрази можна з’їсти щось неїстівне й отруїтися. Відраза — це потрібна емоція.

 А що буде якщо?.. Цікавість, інтерес, бажання пізнати є мотивацією, яка здатна зробити нудне заняття приємним, досліджувати нове та відкривати світ.

Тому, всі емоції хороші. Всі вони потрібні.

Базові емоції, з яких потім виростуть усі інші:

  • СТРАХ
  • ГНІВ, ЗЛІСТЬ
  • РАДІСТЬ
  • СМУТОК, ПЕЧАЛЬ
  • ОГИДА, ВІДРАЗА
  • ЦІКАВІСТЬ (ІНТЕРЕС)

Із розвитком когнітивних функцій (мислення, пам’яті, уваги тощо) з’являється очікування, як усе має бути.

  • ОБРАЗА. Коли поведінка інших людей не відповідає нашим очікуванням. Смуток від втрати довіри, огида від ситуації, гнів на кривдника.
  • ПРОВИНА. Наша поведінка не відповідає очікуванням інших людей і власним: «Я від себе такого не чекав/ла. Як я міг/могла?». Огида від свого вчинку.
  • РОЗДРАТУВАННЯ. Чиясь поведінка не відповідає нашим очікуванням. Відчуття огиди і гніву на іншого.
  • СОРОМ. Уявлення про себе не відповідає нашим очікуванням. Огида на себе.
  • РОЗЧАРУВАННЯ. Те, що сталося, не відповідає очікуваному. Смуток від втрати ідеалу. Огида до ситуації.

«Вона погано поводиться», — говорять про дитину, яка тупотить, верещить, жбурляє предмети, плаче, так вона демонструє своєму оточенню гнів, смуток, відчай. Якщо вважати, що це «погані емоції», то дорослі можуть оцінювати поведінку як погану. Якщо ми визнаємо, що це нормальні емоції, які мають право на існування, то й поведінка перестає бути поганою. Поведінка стає адекватною. Дитина виражає гнів, і це природно. Якщо так ставитися до цієї ситуації, то дитячі емоції витримати значно легше. Спробуйте замінити очікування «Моя дитина завжди добре поводиться» на «Моя дитина має право на будь-які емоції». Поміркуйте, від яких ще очікувань варто відмовитися заради спокійного життя?

Дитина не народжується зі здатністю давати раду власним емоціям. Цього вона навчається у батьків. Якщо дорослі витримують її емоції, то рано чи пізно і вона навчиться контролювати їх самостійно.

«Секрети спокою «лінивої мами», Анна Бикова, 2018.

 

 

Для того щоб не втратити пильності стосовно вчасного виконання ваших основних завдань, ви можете регулярно ставити собі три питання. Ось перше з них: «Які дії мають для мене найвищу цінність?» Іншими словами, якими є найбільші «жаби», що їх ви мусите з’їсти для максимального внеску в організацію, родину і життя загалом?

Це і є одним з найважливіших питань, що ви можете собі поставити і знайти на нього відповідь. Які дії мають для вас найвищу цінність? Спочатку подумайте самі. Потім запитайте начальника, згодом співробітників та підлеглих, друзів і родину.  Ви наче наводите фокус на фотоапараті, а тому слід мати абсолютно чітке уявлення про дії найвищої цінності ще до початку роботи.

Прочитати решту цього запису »

Чи траплялося вам помічати свій негативний внутрішній діалог. Щось на кшталт: «У мене нічого не вийде», «Я ледача/чий, щоб чогось досягти», «Врода – це не про мене».

Уявіть, що усі ці речі про вас говорить інша людина, подумайте, як би ви відповіли, і запишіть ці слова. Як вам, коли хтось так з вами поводиться? Чи вдалося вам побачити загальну картину і зрозуміти, що говорити такі речі собі негарно, грубо, неправильно.

Спробуйте записувати негативні вислови про себе, які у вас виникають протягом дня, а після – перетворіть їх на позитивні фрази та повторюйте їх протягом певного часу, поки вони не з’являтимуться автоматично.
Наприклад:

«У мене нічого не вийде» замінити на «Я багато чого вмію, зможу навчитися і цього»;

«Я ледача» – «Я зуміла досягти …, а це вже немало»;

«Я негарна» – «Я подобаюся не всім людям».

Інколи виявляти любов до інших людей набагато простіше, ніж до себе, але цьому варто навчитися, щоб знаходити підтримку в собі, особливо у скрутні життєві моменти.

Арифметика емоцій

А які емоції властиві вам?

Типові сучасні батьки не змушують дітей нічого робити і буквально обслуговують їх. Цей підхід годиться, поки діти маленькі, але з віком зростають і їхні потреби. Батьків це все більше засмучує і розчаровує. У найгіршому випадку вони стають втомленими і скривдженими, а діти виростають вимогливими «маленькими тиранами».

Такі батьки підходять до виховання дуже обдумано, відкидаючи деспотизм, прийнятий у минулих поколіннях. Вони добре пам’ятають свою розгубленість і приниження, коли власні батьки вирішували за них. Головне в цих болісних спогадах — що вони ніколи не могли робити те, чого хотіли.

Прочитати решту цього запису »

Хмаринка позначок